При всьому багатстві вибору іншої альтернативи немає

15

А мене задовбали чайлдфрі. Знаєте чому? Є у мене стара добра подруга. Дружимо давно, от тільки у мене півтора року тому після свідомого вибору з’явилася дитина. А вона не хотіла, так і не хоче піклуватися про кого-то ще, крім себе. Але це не задовбує — колгосп, як говориться, справа добровільна.

Задовбує ось такий діалог при зустрічі. Подруга цікавиться:

— Ну, що новенького?

— Якщо коротко: переїхала, пройшла практику для універу, шукаю роботу, а ще у мене звільнилася няня.

Тобто називаю цілих чотири пункти, про які можна поговорити. Але чайлдфрі зачепиться саме за няньку: «Я її чудово розумію! Так краще підлогу мити, ніж за дітьми слідкувати! Який ідіот погодиться цілодобово витирати соплі і стежити, щоб ці огризки не расшибли собі носи? Тобі самій-то за своїм складно побачити, а тут — за чужим!»

Далі моя дорогоцінна Н. розповість про своє важке дитинство і назве тисячу причин, за якими вона одягає два гондона перед сексом, адже аборт — це гріх, тому доведеться народжувати, а потім мучитися до повноліття дитини. Так, це саме те, про що я хотіла поговорити з подругою після того, як ми не бачилися довше місяця. Ні, це я — тупа яжемать, з якої більше нема про що розмовляти, крім як про спиногрызах. А вона — з Позицією. І так при кожній зустрічі, незалежно від того, що в мене нового.

І майже кожна поважаюча себе дівчина, яка вивчила розумне слово «чайлдфрі» (читайте: поки не готова до дітей, не знайшла підходящого чоловіка-партнера, хоче вчитися/будувати кар’єру — потрібне підкреслити), з порога розповідає мені про те, як, в яких позах і скільки разів не хоче дітей.

Ні, я сама до якогось моменту теж не сильно любила чужих нащадків, але нейтрально ставилася до дітей друзів і могла поговорити з сімейними подругами і про їх малюків, і про все інше. І начебто не задалбывала. Принаймні, ніхто не припиняв спілкування. А мені, здається, доведеться. Бо я задовбали.