Траур по двом літрам газованої води

23

Працюю в бюро ритуальних послуг. Годину дня, у нас обід — про це попереджає клієнтів вивіска на воротах. Чую дикий ор і звук вибивання воріт. Виходжу у двір. За воротами стоїть тітка з маленькою дівчинкою.

— Вибачте, ми закриті.
— Як закриті? Он написано: до шести працюєте!
— У нас з години до двох обідню перерву.
— А ну швидко відкривайте! Дитина в туалет хоче!

Хотілося жбурнути цеглою. Промовчала, увійшла в положення, пустила дівчинку в туалет. Поки дівчинка робила свої справи, тітка ходила по залу, вивчала асортимент, потім засунула ніс в нашу підсобку — і почалося!

— А! Та ви ох#@зовсім! Як ви смієте! У нас горе в родині, а вони тут жирують! Де жалобная книга? Щас начальству подзвоню! Мабуть, платять багато неробам — бач, ковбасу жеруть!

Тепер у нашій книзі скарг і пропозицій є гріє душу запис:

Під час перерви нахабно жерли ковбасу! А у мене в сім’ї горе, між іншим! Вимагаю звільнити нероб лентяек!