Курєр в один кінець

12

У студентські роки зазіхнув я на легкі гроші і на канікулах, купивши газету з оголошеннями про роботу, почав ходити по співбесідах на вакансію кур’єра. Обіцяли на цій нехитрій посади величезні за мірками студента гроші. Я ні про що, не подумавши, ходив по всім підряд конторам, зазначеним в газеті.

Не було ні однієї контори в звичайних офісах. Всі фірми десь в підвалах, в накурених приміщеннях, в спальних районах, в страшних гребенях. В одній запропонували в якості співбесіди з провідником проїхати з офісу (Лиговский проспект, глибокі двори) на склад (Парголово, ліс). Колишній зі мною на цьому співбесіді товариш потім сказав, що його покликали на склад у Купчине. І навіть це нас не збентежило.

Всі фірми, як одна, кур’єрів використовують для транспортування косметики, газет і інших паперових видань. Я хлопець м’язистий, накачаний, для мене три-чотири пакети з макулатурою — не вагу. Тим дивніше було чути відмови: «Невыносливый ти втомишся».

На кожній співбесіді мене запитували про наявність батьків і родичів. Після позитивної відповіді, що у випадку пропажі почнуть шукати швидко, мене випроваджували.

Власне, це майже з десяток років тому. Багато з тієї пори води витекло, але от що мучить мене до цих пір. Перевіряв я всі пакети кур’єрів — суцільні газети та шампуні, навіть наркотики там нікуди сховати. Так що ж таке ці кур’єри возять за такі великі гроші, що простих людей з батьками на такі посади не беруть?